Історія успіху – ПОЖМАШИНА

Свою діяльність сучасне промислове підприємство «Пожмашина» розпочало ще у 1928 році у вигляді невеличких майстерень. Тут вироблявся спортивний інвентар, меблі, ліхтарі та вогнегасники.

А вже у 1931 році  на території сучасного заводу з’являється перший механічний цех. У 1932-му масштаби виробництва вогнегасників виросли до 100 тисяч одиниць на рік. Водночас розпочалося виробництво супортно-шліфувальних станків, де згодом розмістяться виробничі ділянки механічного, пресового, дослідного, інструментального цеху та нашого заводоуправління.

В 1934-му виробництво супортно-шліфувальних станків виросло до 5 з половиною тисяч одиниць на рік. На цій хвилі успіху розпочалося будівництва нового заводу. Виробники хотіли повністю замінити імпортну продукцію, адже супортно-шліфувальний станок був потрібен на кожній машинно-тракторній станції, кожному гаражу, кожній електростанції, кожному заводу та майстерні.

«Часами простаивали коммунары перед прибывшим оборудованием. На своих плечах перетаскивали станки, не спали ночами, устанавливая оборудование и горячо спорили о том, кто будет работать на этих станках. А когда коммунарам поручили станки, они сутками не отходили от них, изучая их…» – пишеться в історичному дописі.

Таким чином, в першій половині 30-х років на заводі випускалося 150 тисяч вогнегасників, така ж кількість ліхтарів, меблів та робочого одягу. А ось у 1938 році ця цифра зростає до 560 тисяч одиниць. Щоправда, основним видом діяльності стають  вогнегасники, а вся виробнича діяльність була переведена у систему Головного Управління протипожежного обладнання Наркомату загального машинобудування. Самостійні заводи та фабрики стають цехами під єдиним керівництвом заводоуправління. Заводу надається ім’я Прилуцький завод протипожежного обладнання.

З інших видів продукції у цей час випускались пожежні драбини-штурмовки, трьохколінні драбини, гідропульти, електропили, електромотори та автомобільні кузова. Принаймні, так було до воєнного періоду.

У 1941 році завод довелося евакуювати з усім обладнанням на Урал. Тоді на його потужностях більше 3-х років вироблялася воєнна продукція для забезпечення фронту, зокрема зброя й вогнегасники для бойових машин.

По завершенню бойових дій у 1944 році розпочалися роботи з відновлення заводу вже на території Ладану. На завод почали повертатися колишні фронтовики. І менш ніж через два роки виробництво вогнегасників було відновлено. Окрім того, почалося освоєння виробів протипожежної автоматики.

А ось 1947-ий рік став знаковим для підприємства, адже тоді випустили першу пожежну машину ПМГ-3. Це був насос на шасі 1,5-тонної вантажівки ГАЗ-АА. Насос був встановлений на передньому бампері автомобіля з приводом через храповик заводної рукоятки.

Наприкінці 40-х років випускалося по 270 автомобілів на рік.

А вже на початку 50-х років – створилося конструкторське бюро, колектив якого розробив та впровадив у серійне виробництво ряд пожежних автомобілів. Так і  з’явилися ПМЗ-9 та ПМЗ-10 – машини сучасного типу з пасажирськими кабінами для бійців, закритим кузовом для технічного озброєння та заднім розміщенням насосу з продуктивністю 25 л/сек. Випуск таких машин сягав до 617 одиниць на рік!

А ось у 1954 році була створена перша пожежна автоцистерна з підвищенною прохідністю на шасі ЗІС-151 – ПМЗ-13. Ця машина мала вуглекислотну установку з восьми 50-літрових балонів. У 1955 році розпочався випуск протипожежних машин ПМЗ-17 з ємністю баку до 2150 літрів та запасом піноутворювача – 150 літрів. Продуктивність насосу була збільшена до 30 л/сек. Вже у 1956 році завод поповнив продуктову лінійку ПМЗ-16 для обслуговування нафтобаз та нафтосховищ. Ємність бункеру для пінопорошку була 2450 кг.

У 1958 році завод розпочав випуск машин з цільнометалевими кузовами. Дослідний зразок ПМЗ-27 вже був обладнаний насосом нової моделі ПН-30К з консольним робочим колесом. Її випуск сягав до 750 одиниць на рік.

У 1962 році була випущена перша партія пожежних автоцистерн для північних районів на шасі ЗІЛ-157К та ПМЗ-42. Був організований випуск автомобіля аеродромної служби моделі ПМЗ-56А на цьому ж шасі. Автомобіль був оснащений електропідігрівачем води та електричним підігрівачем кабіни.

У 1964 році випускають автомобіль хімпінного гасіння АХ-6, в якому порошок рихлився та транспортувався за допомогою аерації. Новий автомобіль мав втричі більше вогнегасного порошку. У цьому ж році був вироблений перший взірець пересувної насосної станції на шасі ЗІЛ-157К ПНС-100 з насосом потужністю у 100 л/сек.

У 1965 році була випущена перша серія машин зі стаціонарним лафетним стволом ПМЗ-27. Потужність стволу – до 500 л в хвилину. Тобто за 7 років випущено 22 нових видів виробів.

З 1953 року завод активно працює на експорт. Продукція користувалася попитом у різних країнах: Болгарія, Корея, Польща ОАР, Гвінея, Ефіопія, Азія, Індія, Пакистан, Куба та Малі.

1970 -1975 рр. – виготовлений моторний підігрівач УМП-350 на шасі ЗІЛ-131. Виготовлено зразок пожежного автомобіля для гасіння лісових пожеж на гусеничному плаваючому всюдиході ВПЛ-149

1975-1980 — виготовлений пожежний автомобіль аеродромної служби АА-60 на шасі МАЗ-7310, а потім аеродромний автомобіль комбінованого гасіння АА- (7313) 220

1980-1985 — виготовлено зразок цистерни-термоса АЦПТ-5.0. Освоєно перший автомобіль порошкового гасіння на шасі КАМАЗ-53213 моделі 196. Виготовлені перші автомобілі на дизельному шасі ЗІЛ моделі 197,181А,181А.01. Освоєно виробництво агрегату лісового гасіння на шасі трактора Т-150 моделі 177. Виготовлені модернізовані автоцистерни АЦ-40 (131) 137А та АЦ-40 / 3 (131) 137А-01 на шасі ЗІЛ-131.

1985-1990 — виготовлена партія машин порошкового гасіння на шасі плаваючого трактора ДТ-10П для важкодоступних районів тайги і крайньої Півночі. Виготовлена автоцистерна АЦ-40/3 (131С) 153А для північних районів. Виготовлена рукавна машина АР2(43105)-215 на повнопривідному КамАЗі. Виготовлений аеродромний автомобіль АА-40 (43105) 189 і АР-2 (43105) 215 на шасі КАМАЗ-43105.

1990-1995 — Освоєно серійний випуск АП-4 (43105) 222 на повнопривідному КамАЗі. Освоєно серійне виробництво автоцистерн АЦ-40 (130) 63Б та АЦ-40 (131) 137А з насосом НЦП-40/100 власного виробництва. Виготовлені фермерські автомобілі на шасі ЗІЛ і КАМАЗ.

1996-1997 — виготовлений дослідний зразок автоцистерни АЦ-40/4 (433104) 250-01 на дизельному шасі ЗІЛ-433104 із здвоєною кабіною і власним комбінованим насосом ПНПК-40/100-4/400.

За період з 1951 по 1990 рік заводом було випущено понад 90 тис. пожежних автомобілів, в основному на шасі ЗІЛ. Основним об’єктом виробництва стали автоцистерни (близько 84% усіх вироблених автомобілів).